Личаківська виправна колонія №30.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЛОК

     
   Функціонування кримінально-виконавчої служби базується на додержанні положень Конституції і законів України, засад міжнародного права та європейської етики, принципів позапартійності, політичної незаангажованості, відкритості для взаємодії з національними і міжнародними громадськими організаціями та інституціями.

22 квітня 1998 року Указом Президента України № 344 на базі Головного управління виконання покарань Міністерства внутрішніх справ України утворено Державний департамент України з питань виконання покарань.
Рішення про створення Департаменту як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, який буде безпосередньо реалізовувати єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, було прийнято на підставі Концепції реформування кримінально-виконавчої системи, затвердженої урядом у 1991 році, та зобов'язань, узятих на себе Україною під час вступу до Ради Європи.

31 липня 1998 року Указом Президента України № 827 затверджено Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань.

12 березня 1999 року Указом Президента України № 248 Державний департамент України з питань виконання покарань виведено з підпорядкування Міністерства внутрішніх справ України.
Затвердження у 1998 році Положення про Департамент, а також прийняття Закону України «Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України у зв'язку з утворенням Державного департаменту України з питань виконання покарань» створило правове поле для самостійного його функціонування, сприяло визначенню статусу органів і установ виконання покарань та надало можливість цілеспрямовано виконувати завдання щодо здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Проведена реорганізація спростила систему управління кримінально-виконавчою системою, яка стала більш гнучкою, оперативною, дієвою за рахунок концентрації усіх сил та засобів в одному відомстві, у т.ч. служб охорони, нагляду та безпеки, виключила виконання невластивих їй функцій.

2 березня 2000 року Законом України «Про загальну структуру і чисельність кримінально-виконавчої системи України» законодавчо визначено структуру системи виконання покарань та чисельність її персоналу.

11 липня 2003 року Верховною Радою України прийнято новий Кримінально-виконавчий кодекс України, який розроблено з урахуванням міжнародних стандартів поводження з ув'язненими, міжнародних угод про захист прав і свобод людини, практики виконання покарань, результатів наукових досліджень, законодавства і практики інших країн.
Прийняття Кодексу стало новим етапом у реформуванні та забезпеченні дотримання прав людини в установах кримінально-виконавчої системи.

23 червня 2005 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», яким визначено правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження.

25 квітня 2008 року Указом Президента України схвалено Концепцію реформування Державної кримінально- виконавчої служби України на період до 2017 року. Виконання Концепції стане фундаментом для подальшого руху вперед, створить належні передумови для зміцнення кримінально-виконавчої служби.
Концепцією визначені пріоритетними наступні основні напрямки, це:
- приведення нормативної бази щодо діяльності органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів у відповідність із національним законодавством, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Європейськими пенітенціарними правилами;
- поліпшення взаємодії з центральними та місцевими органами виконавчої влади, правоохоронними органами, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями;
- покращення фінансового та матеріально-технічного забезпечення органів і установ виконання покарань та економічного стимулювання праці засуджених;
- створення вищого навчального закладу для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу;
- створення мережі лікувально-оздоровчих закладів для медичного обслуговування, реабілітаційного та відновного лікування персоналу і членів їх сімей, осіб, звільнених зі служби;
- забезпечення співробітників необхідни-ми гарантіями соціального і правового захисту, розроблення механізму забезпечення їх житлом.
Виконання цієї Концепції сприятиме утвердженню європейських стандартів прав людини в кримінально- виконавчій системі, реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію в Європейський Союз.


Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (далі- Управління) є територіальним органом Державного департаменту України з питань виконання покарань.
  Основними завданнями Управління є:
-реалізація єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;
-забезпечення дотримання прав людини і громадянина, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізація законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту;
-організація тримання осіб, узятих під варту, забезпечення виконання вироків суду і застосування передбачених законом заходів впливу з метою виправлення і ресоціалізації засуджених осіб;
-організація виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю за поведінкою осіб, які перебувають на обліку кримінально-виконавчої інспекції;
-забезпечення додержання вимог законодавства в органах і установах, запобігання вчиненню злочинів і дисциплінарних проступків самими засудженими та особами, узятими під варту, і щодо них, їх припинення та виявлення і розкриття злочинів, учинених в органах і установах, проведення дізнання у справах про ці злочини, здійснення оперативно-розшукової діяльності;
-організація фінансово-господарської діяльності установ виконання покарань, їх підприємств;
-забезпечення ефективного та цільового використання державного майна і коштів;
-організація професійно-технічного та загальноосвітнього навчання засуджених і неповнолітніх ув'язнених;
-правовий і соціальний захист персоналу кримінально-виконавчої служби та членів його сімей;
-здійснення роботи з кадрами, їх добір та розстановка, направлення для навчання та підвищення професійної підготовки до навчальних закладів кримінально-виконавчої служби та вищих навчальних закладів України, які здійснюють підготовку фахівців для кримінально-виконавчої служби.